За календарем зима починається 1 грудня. Астрономічним початком зими вважається 21 або 22 грудня – день зимового сонцестояння.
Фенологи вважають, що зима настає із замерзанням водойм і встановленням міцного снігового покриву, а кінець її – з появою таловин.
Найхарактерніша ознака зими – випадання снігу. Сніжинки – шестикутні
кристали льоду з променями, які утворилися з водяної пари. Величина й форма сніжинок залежить від вологості й температури повітря, через яке вони проходять. Якщо в нижніх шарах атмосфери повітря тепле вони підтають, злипаються й утворюють пластивці (лапатий сніг).
За умов високої вологості іде сніжна крупа. В сильний мороз при ясному небі випадають кристали у вигляді голок. Досить часто можна спостерігати взимку іній і рідше – паморозь. Іній – це твердий білий шар, що утворюється з водяної пари при температурі нижче 0°C. Паморозь – це льодяні кристали, що наростають з навітряного боку предметів: на гілках дерев, проводах. Паморозь осідає з повітря, насиченого вологою. Кристалічна паморозь дуже гарна, але легко осипається. Дивовижні візерунки на склі – це також льодяні кристали.
Часто в сильний мороз ми чуємо, як під ногами рипить сніг – це ламаються сніжинки. Взимку небо найчастіше вкрите низькими шаруватими хмарами. Сильні вітри спричиняють завірюхи, утворюють намети. Тимчасові зниження температури призводять до утворення ожеледі, снігової кори, або насту. Ще один неодмінний атрибут зими – бурулька – шматок льоду конусоподібної форми. Маса бурульки зростає в міру танення снігу, потім вона обрушується від власної ваги. Саме з таненням бурульок починається плавний перехід до весни.
Підготувала викладач фізики і астрономії Світлана Саморай.
