Ми не можемо заборонити птахам пролітати над нашою головою, але ми не дозволяємо їм сідати нам на голову і вити на ній свої гнізда. Подібно до цього ми не можемо заборонити поганим думкам інколи приходити до нас в голову, але ми повинні не дозволяти їм гніздитися в нашому мозку.
Мартін Лютер
Рекомендації педагогічним працівникам щодо здійснення профілактики суїцидальної поведінки підлітків
Підлітковий вік – гострий і напружений період переходу від дитинства до дорослішання, що супроводжується якісною перебудовою усіх сторін розвитку особистості. Його часто називають кризовим, оскільки організм має підвищену чутливість до якихось певних зовнішніх і внутрішніх впливів, які саме в цей час призводять до дуже важливих, безповоротних наслідків.
Саме у цей період відбувається усвідомлення дитиною своєї індивідуальності, змінюється її ставлення до навколишнього світу, до себе, до інших людей, відбувається перебудова потреб та мотивів, поведінки.
Причини, які призводять до трагічної загибелі дітей і підлітків, різні, до того ж вони відрізняються від дорослих причин. Нерідко сам перехідний вік стає причиною емоційного стресу. На жаль, саме підлітки найчастіше опиняються у кризовому стані, який супроводжується сильними емоційними переживаннями, появою таких почуттів, як спустошеність, відчуженість, самотність може призвести і до втрати сенсу життя.
Суїцид не є випадковою дією. Його ніколи не роблять безглуздо чи безцільно. Він служить виходом з ускладнень, кризи або нестерпної ситуації. Стимулом до скоєння суїциду є нестерпний психічний (душевний) біль, від чого він прагне втекти.
Психологи виділяють основні мотиви суїцидальної поведінки серед підлітків:
- переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;
- реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;
- переживання, пов’язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків;
- почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;
- страх перед покаранням, приниженням, глузуванням;
- страх втратити своїх рідних;
- любовні невдачі, небажана вагітність;
- бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;
- наслідування «героїв» небезпечних ігор з Інтернету, кінофільмів, книжок.
Психологи вважають, що деякі риси особистості юної людини також можуть бути пов'язані із суїцидальною поведінкою, зокрема:
- нестабільність настрою або його надмірна мінливість;
- агресивна поведінка, злобність;
- антисоціальна поведінка;
- схильність до демонстративної поведінки;
- високий ступень імпульсивності, схильність до необдуманого ризику;
- дратівливість;
- погана здатність до подолання проблем і труднощів;
- нездатність до реальної оцінки дійсності;
- тенденція «жити у світі ілюзій та фантазій»;
- легко виникаюче почуття розчарування;
- надмірна пригніченість, особливо при несуттєвих нездужаннях або невдачах;
- надмірна самовпевненість;
- почуття приниження або страху, що приховуються за проявами домінування, відвернення або демонстративної поведінки щодо друзів-однолітків або дорослих.
Мотивами суїцидальної поведінки школяра можуть бути наступні:
- ліцейні проблеми;
- втрата близької, коханої людини;
- ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагітність;
- переживання, образи;
- самотність, відчуженість;
- неможливість бути зрозумілим, почутим;
- почуття провини, сорому, невдоволення собою;
- страх покарання, тортури;
- почуття помсти, протесту, загрози;
- бажання привернути до себе увагу, визвати співчуття.
В суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити 3 фази:
а) фаза обдумування, що визивається свідомими думками щодо здійснення суїциду. Ці думки згодом можуть вийти з-під контролю і стати Імпульсивними. При цьому підліток замикається в собі, втрачає Інтерес до справ сім'ї, роздає цінні для нього речі, змінює свої стосунки з оточуючими, стає агресивним. Змінюється зовнішній вигляд, підліток перестає слідкувати за собою, може змінитися його вага (що пов'язане із переїданням або анорексією), через зниження його уваги з підлітком може трапитись нещасний випадок;
б) фаза амбівалентності, яка наступає за умов появи додаткових стресових факторів - тоді підліток може виказувати конкретні загрози або наміри щодо суїциду комусь із найближчого оточення, але цей «крик про допомогу» не завжди буває почутим. Однак саме в цей час підлітку ще можна допомогти;
в) якщо ж цього не стане, тоді наступає фаза суїцидальної спроби. Вона відбувається дуже швидко, адже для підлітків притаманне швидке проходження цієї фази і перехід до третьої
Як вказує В.І. Силяхіна, більшість суїцидальних підлітків (до 70%) обмірковують і здійснюють суїцид впродовж 1-2 тижнів. Але підлітковому віку властива Імпульсивність дій, тому іноді тривалість усіх трьох фаз може бути дуже короткою, не більше 1 години.
Ліцей і сім'я мають не тільки навчати, але й виховувати, формувати особистість підлітка, прививати йому повагу до людської особистості, здатність до співпереживання і співчуття, здатність до самоконтролю, до дотримання моральних норм у людських взаємостосунках, мати адекватну самооцінку. Додамо, що дуже важливим є усвідомлення молоддю цінності власної особистості, її недоторканості з боку будь-кого, в тому числі і себе.
У попередженні підліткових суїцидів вирішальну роль відіграє ступінь довіри між підлітком і дорослим. У дитини має бути можливість поділишся з кимось із дорослих чи однолітків своїми проблемами, сумнівами, болями тощо -тоді кризова ситуація не зайде у глухий кут і може бути подолана.
Якщо у підлітка немає довірливих стосунків з батьками, то у його оточенні має бути хоча 6 одна людина, з котрою можна було б поділитися своїми переживаннями.
Ще однією важливою умовою попередження суїциду є здатність дитини самостійно розв'язувати свої проблеми, а не обходити їх - цьому їх слід вчити змалку.
Як помітити суїцид, який наближається?
Якщо людина серйозно замислила самогубство, то зазвичай про це можна здогадатися за характерними ознаками, які поділяються на три групи: словесні, поведінкові й ситуаційні.
Словесні ознаки.
Людина, яка готується до самогубства, часто говорить про свій душевний стан. Вона може:
1. Прямо і явно говорити про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити».
2. Побічно натякати про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися».
3. Багато жартувати на тему самогубства.
4. Проявляти нездорову зацікавленість питаннями смерті.
Поведінкові ознаки
1. Роздавати оточуючим речі, які є для людини особливо значущими, остаточно упорядковувати справи, миритися з давніми ворогами.
2. Демонструвати радикальні зміни в поведінці, такі як:
• в їжі – їсти замало або забагато;
• у сні – спати занадто мало або занадто багато;
• у зовнішньому вигляді – стати неохайним, стати занадто охайним;
• у шкільних звичках – пропускати заняття, не виконувати домашніх завдань, уникати спілкування з одногрупниками, бути дратівливим, похмурим, перебувати в пригніченому настрої;
• замкнутися, відсторонитися від родини й друзів;
• бути надмірно діяльним або, навпаки, байдужим до навколишнього світу, відчувати поперемінно то раптову ейфорію, то напади розпачу.
3. Проявляти ознаки безпорадності, безнадійності й розпачу.
Ситуаційні ознаки
Людина може зважитися на самогубство, якщо вона:
1. Соціально ізольована (не має друзів або має тільки одного друга), почувається знедоленою.
2. Живе в нестабільному оточенні (серйозна криза вродині – у взаєминах з батьками або між батьками; алкоголізм – особиста або сімейна проблема).
3. Почуває себе жертвою насильства – фізичного, сексуального або емоційного.
4. Уживала раніше спроби суїциду.
5. Має схильність до самогубства через те, що його скоїв хтось із друзів, знайомих або членів родини.
6. Перенесла важку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків).
7. Занадто критично налаштована щодо себе.
Профілактика суїцидальної поведінки серед здобувачів освіти – це, в першу чергу, забезпечення прав дитини, створення в закладі безпечного простору для життєдіяльності, система комфортних взаємин з педагогічним та учнівським колективом.
Потрібно створити позитивні умови для збереження та зміцнення психологічного здоров’я дитини.
Життя не в тому, щоб жити, а в тому, щоб відчувати, що живеш.
Ключевський Василь
